Я можу спланувати військову операцію з повернення Криму та Донбасу - Іван Апаршин

В другій частині інтерв'ю з "Апострофом" радник Володимира Зеленського з питань безпеки і оборони ІВАН АПАРШИН, розповів, чи можливо повернути Крим та Донбас військовим шляхом.

Першу частину інтерв'ю з Іваном Апаршиним читайте тут: Українська армія весь час буде за кимось гнатися, якщо зараз не здійснить стрибок.

- Давайте повернемось до військового питання. Головна проблема, з якою стикнеться Володимир Зеленський – це питання завершення війни, мирного врегулювання, повернення Криму. Чи можна сподіватись, що ми врешті-решт повернемо Донбас та Крим?

- На сьогоднішній день ситуація справді погіршилась. Якщо на початку війни в 2014 році ми не мали там такого угрупування військ, то тепер воно вже там є.

- Угрупування нашого?

- Ні, російського. Протягом п’яти років на території Російської Федерації було відновлено угруповання військ яке було у групі радянських військ у Німеччині проти НАТО.

- Відновлено проти нас?

- Абсолютно очевидно. Я навіть можу вам по номерах назвати: Калінінград – шоста армія, під Москвою; перша танкова дрезденська армія, далі 8-ма, 20-та, 48-ма, 9-та, 2-га армії. Це дзеркальне перенесення на територію Російської Федерації частин та з'єднань з групи радянських військ у Німеччині, а там було угрупування чисельністю у півтора мільйони. Такі з’єдання для парадів не створюються. Там є і ракетні комплекси "Іскандер", і авіація з радіусом дії вже до Львова. Російська Федерація готується до війни. Але я б не робив з цього трагедію, оскільки будь-яка армія, хоч Російської Федерації, хоч України має готуватись до війни. Це призначення армії. Але проти України збирати таку кількості військ немає необхідності. Я думаю, що це угрупування військ вони заздалегідь створюють проти НАТО. Вони вважають, що все одно прийде той момент, коли їм доведеться погодитись, що Україна буде членом НАТО - отже треба створити такий самий кордон як колись у Німеччині.

- А далі?

- А далі вони нам скажуть: ми туди 20 чи 25 мільярдів доларів вже заклали. Ми можемо почати нову процедуру роззброєння за рахунок ресурсів країн-членів НАТО. Вони ж так одного разу зробили? Зробили. Я думаю, що вони розглядають і такий варіант. Але сьогодні у нас – поки що дуже небезпечна ситуація. Тому новому президенту України доведеться вирішувати, що з цим робити. Наші Збройні сили спроможні в повній мірі забезпечити нашу з вами безпеку. Але ви знаєте, що наші ресурси обмежені. Щодо повернення Криму та Донбасу. Якщо на сьогоднішній день Донбас – це перспектива на п’ять років, то територія Криму – це перспектива більш віддалена. Але я не бачу сьогодні можливості повернути наші території за рахунок військової операції. Я можу спланувати цю операцію. Я знаю людей, які спроможні її провести. Ми можемо виконати будь-які розрахунки аж до калібрів. Але я б не радив нікому взагалі розглядати можливість повернення наших територій військовим шляхом. Втрати будуть величезними. На сьогоднішній день це вже втрачений шанс 2014 року.

- І ніякої гарантії на перемогу…

- Як тільки ми з вами почнемо це робити, наші партнери, які сьогодні підтримують Україну, від нас відвернуться. Вони ж розуміють, яка тут може бути перспектива. Але яким чином займатись поверненням цих територій? Я ж розумію, що поїхати сьогодні в Москву та домовлятись напряму з президентом Володимиром Путіним – це абсолютно програшна ситуація. З ним не можна говорити напряму, тому ми маємо все ж таки звернутись по допомогу до партнерів. Я б все зробив для того, щоб зрештою Сполучені Штати були залучені до цього процесу. Це позиція потужного гравця, до якого прислуховуються. Мені дуже близька позиція Великої Британії. Я б все ж таки почав переговори стосовно миротворчих сил, щодо їхнього виходу на кордон між Україною і Росією.

- Питання виводу миротворців на кордон постає вже не вперше. У 2017 році Путін сам пропонував: давайте будемо вводити миротворчі сили на Донбас, але поставимо їх не на кордон, а на лінію розмежування. Це буде така собі підтримка сил ОБСЄ. Потім він погодився, щоб вони були на всій території Донбасу.

-Так.

- Але питання виводу їх на кордон - одразу викликає спротив з боку Росії. Тобто як ви плануєте домовлятись з Росією?

- Гра буде продовжуватись і далі. Я ж сказав, кого ми хочемо залучити. А хіба, Німеччина не гарант?

- П’ять років вони нам щось гарантують, а результату ніякого.

- Ми вже з вами проходили такі випадки, коли напряму з кимось домовляємось, а зранку прокидаємось, а домовленостей вже немає. А от коли ми домовимось ще й з сильними гравцями, то вони скажуть: слухайте, так не можна, ви ж домовились, ви маєте виконувати. А далі механізм забезпечення виконання домовленостей. Це потрібно дуже детально вивчати, обговорювати.

- Головне питання, яким буде цей механізм...

- З Путіним мають домовлятись серйозні організації з серйозними гарантіями. Ви зараз мені скажете: вже були гарантії...

- Були.

- Добре, а хто тоді нас заставляв прийняти це рішення? Ну, віддали стратегічну зброю. Я можу сьогодні дуже багато розповідати, як її віддавали. А хто взагалі сказав, що ми маємо віддавати тактичну зброю? Хто нам сказав це? Де ці люди? Покажіть мені цих людей, які віддали тактичну ядерну зброю?

- Тобто ви хочете сказати, що ми були не зобов’язані ліквідувати тактичну ядерну зброю?

- А хто сказав, що там про це написано? А хто давав такі накази? Я хочу бачити цю людину. Я на той час мав доступ до того формату, де приймалось таке рішення. Ми категорично були проти, ми кричали просто: не забирайте.

- Постає наступне питання. Чи можемо відновити тактичне ядерне озброєння?

- От сьогодні я б вже не радив цього робити. Добре, була б у нас ядерна зброя. Але хіба в 2014 році в Криму ми б її застосували? Ми можемо відновити ядерну зброю, я вірю, що у нас є такий потенціал, але як тільки ми почнемо цим займатись, ми отримаємо такі санкції, що у нас взагалі нічого не залишиться. Україна – це гарант виконання зобов’язань. На сьогоднішній день Україна чітко виконує зобов’язання про скорочення звичайних збройних сил в Європі. У нас війна, у нас є агресор, а Україна виконує всі зобов’язання, які ратифіковані Верховною Радою. Але якщо ми беремо на себе певні зобов’язання, то й від вас ми хочемо бачити такі ж партнерські відносини. Інакше я буду шукати інакші шляхи захисту своєї території. І я їх знайду. Але й територію я вам більше не віддам.

- Як буде вирішуватись питання амністії тих, хто брав участь у бойових діях проти України? Мінські домовленості передбачають цю процедуру.

- Амністія може стосуватись лише загальної частини людей, які, можливо, прийняли не зовсім правильне рішення, але вони не вбивали людей і не розстрілювали солдат. А мерзотники, які брали участь в розстрілах наших полонених, мають сісти. Я їх ніколи не пробачу. Будемо шукати таких людей стільки часу, скільки для цього знадобиться. Ізраїль, наприклад, досі шукає і знаходить.

- Щодо військовополонених. Які є механізми повернення і чи з цим питанням можна виходити на прямі переговори?

- Дуже багато людей пропонують свої можливості щодо вирішення питань стосовно тих чи інших полонених. Але цим питанням повинна займатись держава. Саме держава має забезпечити повернення наших людей в Україну. Які умови їх повернення? Я б взагалі сьогодні це не обговорював, там десять на десять, п'ятнадцять на п'ятнадцять, хоча Мінськ передбачає…

- Всіх на всіх.

- Всіх на всіх. Пам’ятаєте історію з капралом ізраїльської армії (Гілад Шаліт, - "Апостроф"), коли його обміняли на тисячу палестинців? Потрібно йти на таке. Я просто кажу, що повертати потрібно всіх, але цим має займатись держава. Політики там взагалі не повинно бути.